Дерев'яне колесо до воза

 Колеса до воза –В наш час до возів чіпляють гумові колеса. На них комфортніше їздити. І служать вони довше. Але для коня легше віз з дерев’яними колесами. Дерев’яні колеса  легші в ходу, і на них  не так чіпляється болото. Коли майстри робили вози, то передні колеса майстрували меншими на кілька сантиметрів. Тоді віз котився краще. Вправний майстер робив колесо за день.Колесо складається з таких частин: ступиця(центральна частина колеса яка одягалася на вісь воза), спиць, ободу та металевого обруча . Для виготовлення колес брали тільки сухе дерево, тому що якщо взяти сире, то колесо розвалиться через декілька днів. Ступиці та ободи робили з міцних порід дерева, зазвичай це був дуб. Коли вибирали дерево, дивилися щоб було рівне і без сучків. А спиці робили з вільхи, осики, ясена.В першу чергу робили ступицю. Заготовку спочатку обтесували сокирою та долотом до циліндричної форми, потім майстер на дерев’яномуверстаті із заготовки виточував ступицю. Отвори для спиць робив за допомогою долота і молотка. В середині ступиці робили отвір (наскрізь) для втулки діаметром 4,5 см.Через цей отвір колесо надягали на вісь воза.  Коли ступиця була готова, починали робити обода.Було два варіанти виготовлення обода. Колись їх вигинали із суцільного бруска (це була найважча робота), а також робили із п’яти частин які вирізалися заокругленими. Щоб виготовити обід  із суцільного бруска тодоводилось  прикласти не мало зусиль. Вигиналиїх сухопарним способом. Розпалювали багаття, подалі від хати, десь у городі. На нього викладали присипані зверху землею дубові бруски, які перед цим вимочували у воді декілька годин. Завдяки вогню та парі бруски розм’якали, і їх легше було вигинати.Гнули бруски на спеціальному пристрої  який називався «машина», і був зроблений повністю із дерева без жодного цвяха. Щоб зігнути брусок потрібно було зусилля трьох або чотирьох чоловікі, або одного коня.Коли ободи були готові їх обтісували. Потім приступали до набивання спиць в отвори що на ступиці і надягали їх на обід. А в самому кінці на колесо набивали металевий обруч. Таке колесо ходило мінімум п’ять років. Вага колеса досягало до 25 кг.